Поки я носилася з помідорами, рятуючи їх від фітофтори, огірки мовчки гинули в мене на очах. Так, зовні в перші дні дощів вони виглядали шикарно: батоги потужні, листя – лопухи. Але саме в цій красі й ховалася пастка. Огірки в затяжну сирість хворіють інакше, ніж томати, і помилки тут коштують усього врожаю.
Якщо ваші зеленці жовтіють, сохнуть на кінчиках, а листя вкривається білим нальотом, не поспішайте лити хімію. Спочатку розберіться з тим, що відбувається під землею і в повітрі.
1. Борошниста роса і пероноспороз: не переплутайте ворога
У дощовий холод частіше приходить несправжня борошниста роса, пероноспороз. Це головний убивця відкритого ґрунту. Справжня борошниста роса, білий наліт зверху, любить спеку, а ось несправжня, жовті плями-мозаїка зверху листка і сіро-фіолетовий пушок знизу, обожнює конденсат і сирість.
Щойно бачу перші кутасті жовті плямки, дію жорстко, поки не засох увесь батіг:
- Біо-варіант, якщо тільки початок: беру українські біопрепарати на основі корисних бактерій, наприклад ФітоДоктор, Фітоцид-р або Гаубсин. Також можна використати сироватку. На 10 л води – 1 л сироватки і 15 крапель йоду. Обробляю цим складом листя знизу вгору за допомогою розпилювача.
- Фунгіциди, якщо плями пішли в ріст: чесно скажу, у відкритому ґрунті під зливами біопрепарати часто змиваються, не встигаючи спрацювати. Тому для сильнішого захисту можна використати зареєстровані в Україні фунгіциди проти пероноспорозу, наприклад Цілитель, Гарт, Купроксат або інший препарат, дозволений для огірків. Обов’язково дивіться інструкцію і строк очікування. Після такої обробки огірки не зриваю стільки днів, скільки вказано на упаковці.
2. Головне правило мокрого літа: “голі ноги”
У сиру погоду я перетворюю огіркову грядку на пальми. Тут правило навіть суворіше, ніж із томатами.
Безжально прибираю все листя і бічні пагони на висоту 30-40 см від землі. Це називається осліпленням нижньої зони. Гола земля краще провітрюється, і бризки бруду з патогенами не летять на листя під час зливи. Заодно прибираю вуса – у дощ вони чіпляються за що попало, збиваючи кущ у непролазний віник.
Плюс проріджую листя в середині. Огірковий лист живе близько 20-25 днів, старе листя працює погано, а випаровує багато. Якщо лист почав жовтіти або ліг на землю – під ніж.
3. Реанімація коренів: сухі підживлення і зола
У мокру погоду корені огірка страждають від задухи. Вони розташовані близько до поверхні й у калюжі просто гниють. Поливати рідкими добривами в цей час – злочин.
Чим я допомагаю
- Зола кожні 5 днів. По вологому після дощу ґрунту тонким шаром припудрюю землю навколо стебла. Це і калійне живлення, огірку зараз калій конче потрібен для наливання плодів, і бар’єр для слимаків.
- Зубний порошок або крейда. Якщо бачу, що біля основи стебла з’явився білий наліт, гниль кореневої шийки, не чекаю. Розгрібаю мокру землю, оголюю шийку і припудрюю її сумішшю золи й товченого вугілля або крейди.
- Пісок. У мене в міжряддях завжди стоїть відро крупного річкового піску. Якщо десь вода застоюється, кидаю жменю піску. Він працює як дренаж.
4. Тріщини, гачки і “лампочки”: чому плід потворний
Під час дощів часто бачу картину: зав’язі жовтіють і відвалюються, а ті, що виросли, схожі на груші або гачки. Це крик огірка про голод.
Холодна мокра земля блокує надходження калію й азоту. Плід звужується біля плодоніжки, як лампочка, – це нестача калію, а якщо він тонкий і гачком, то калію бракує катастрофічно.
Оскільки рідких підживлень ми зараз уникаємо, я переходжу на обприскування по листу, у денну паузу, коли немає прямого сонця:
- Витяжка із золи: 1 склянку золи заливаю літром окропу, настоюю ніч, проціджую і доводжу до 10 л. Це і живлення, і легка профілактика від шкідників.
- Монофосфат калію: 1 чайна ложка без гірки на відро води. Це швидка допомога, щоб зав’язі не обсипалися.
5. Слимаки і павутинний кліщ: хто ще атакує в дощ
Сирість дарує нам не тільки грибок. Парадоксально, але в мокрому відкритому ґрунті активізується павутинний кліщ – він любить стресову вологість і сперте повітря всередині листя. А ще приходять слимаки, які в суху спеку ховаються.
- Від слимаків розкладаю в тіні листя мокрі ганчірки й дошки. Вранці піднімаю і збираю “урожай” у сольовий розчин. Доріжки посипаю гірчичною макухою.
- Від кліща оглядаю най “жирніше” листя в середині куща. Якщо бачу тонку павутинку – застосовую український біопрепарат Актофіт. Обробку проводжу ввечері, ретельно змочуючи нижній бік листя. Якщо йдуть дощі, ловлю сухе вікно, щоб препарат встиг подіяти.
Не бійтеся знімати “недогони”
У дощовий липень я збираю огірки щодня, а то й двічі на день. Залишати переростки на кущі не можна, вони забирають усі сили й знижують імунітет. Зняв партію дрібних огірочків, пікулів, – кущ скинув навантаження і готовий далі чинити опір гнилям.
Головне зараз – не дати грядці перетворитися на болото. Якщо є можливість, накиньте на низькі дуги прозору плівку, але залиште торці відкритими. Ваше завдання – сухість зверху і протяг знизу.
І пам’ятайте: огірок – культура швидка. Він прощає помилки, якщо ви швидко їх виправляєте. Побачили натяк на гниль – ріжте, сипте золу, сушіть. Урожай ще буде!
А ваші огірки як переживають це затоплення? Діліться своїми рятівними рецептами в коментарях, будемо випливати разом.
