У липні перець уже активно зав’язує і наливає плоди, і саме зараз від підживлення залежить, якими вони виростуть – дрібними й тонкостінними або великими, соковитими і по-справжньому солодкими. Досвідчений городник у цю пору не стане балувати перець азотом: свіжий гній, сечовина або рясні трав’яні настої лише поженуть зайву зелень, а кущ почне “жирувати” замість того, щоб віддавати сили плодам. Набагато важливіше підтримати рослину калієм і фосфором – вони відповідають за налив перців, товщину стінок і накопичення цукрів, та й у спеку допомагають перцю триматися бадьоріше.
Чудово працює зольний настій: на початку місяця пару склянок просіяної деревної золи заливають відром гарячої води, дають постояти добу, час від часу помішуючи, потім проціджують і виливають по пів літра – літру під кожен кущ по вже вологому ґрунту. Зола щедро ділиться калієм, фосфором, кальцієм і магнієм, одночасно злегка підлужнюючи землю, що перцю дуже до вподоби. Дуже важливо завжди спочатку пролити грядку теплою водою і тільки потім вносити будь-які підживлення: так поживні речовини рівномірно розподіляються в ґрунті, а ніжне коріння спокійно їх приймає, не отримуючи опіків.
У середині місяця виручить монофосфат калію: столова ложка без гірки на відро води, по пів літра під рослину. Таке підживлення миттєво засвоюється і одразу йде в діло, допомагаючи плодам наливатися і не обсипатися. У спеку корисно чергувати кореневі поливи з легкими обприскуваннями по листю слабким розчином борної кислоти – чайна ложка на відро: бор допомагає зав’язуватися новим плодам і утримує вже наявні, не даючи їм опадати. Ще один надійний прийом – мульчування міжрядь соломою або сухою травою шаром у п’ять-сім сантиметрів: мульча утримує вологу, не дає ґрунту перегріватися і поступово віддає в землю додаткові поживні елементи. При такому уважному підході, коли підживлення точно підібрані під потреби перцю і вписані в загальний ритм догляду, кущі продовжують щедро плодоносити, а перці виростають великими, товстостінними і напрочуд смачними.
